Віктор Демченко: Логічним завершенням  інциденту ми бачимо звільнення першого заступника голови Бобринецької РДА

Віктор Демченко: Логічним завершенням інциденту ми бачимо звільнення першого заступника голови Бобринецької РДА

Фермери Бобринецького районі зазнали тиску з боку першого заступника голови районної державної адміністрації В. Пересунька. Обласна організація Єдиного Центру глибоко обурена діями посадовця і солідарна з іншими політичними силами, які засуджують неповагу чиновника до людей та підтримує відповідне звернення сільгосптоваровиробників Бобринецького району до Президента України В.Ф.Януковича, голови Верховної Ради України В.М.Литвина, Прем’єр-міністра України М.Я.Азарова

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

2010-03-29 11:08:00

О. Беззубов: Обласну раду зробили цапом-відбувайлом. Інтерв’ю

Сьогоднішній наш гість має трохи нестандарту біографію – як правило, бізнесмени йдуть в політику, щоб лобіювати свій бізнес, а він, свого часу, просто покинув бізнес, щоб займатися політикою. Олександр Беззубов в політиці досить давно, але відомим широкій громадськості став будучи одним з керівників обласної організації «Нашої України». Також пана Беззубова, безумовно, можна назвати одним з основоположників Єдиного Центру в нашій області. На сьогодні він, власне кажучи, і очолює Кіровоградський обласний секретаріат Єдиного Центру.

Коли ми запропонували Олександру Миколайовичу інтерв’ю, він погодився практично миттєво. Проте, декілька днів нам довелося почекати поки він знайшов вільний час у своєму графіку.

Судячи з того, що нині обласний офіс Єдиного Центру знаходиться не в центрі міста, а в районі Озерної Балки, можна зробити припущення, що вони переживають не кращі часи. Проте, незважаючи на це пан Беззубов був налаштований вельми оптимістично і впевнено говорив про майбутнє. Але розмову свою ми почали з минулого…

– У 2004 році Ви були одним із локомотивів Помаранчевого руху на Кіровоградщині. Що сталось та чому Ви сьогодні не в цій політичній силі?

Життя іде, і разом із плином часу відбувається переоцінка власного сприйняття тих чи інших речей.

Так, я і досі вважаю, що 2004 рік був одним із переломних і найрезультативніших етапів в історії нашої держави. Проте, сам процес підготовки запланованих змін на Кіровоградщині розпочався дещо раніше, у 2003 році, коли фактично кілька осіб, серед яких був і я, почали з нуля всю роботу, пов’язану з передвиборчою діяльністю. Таким чином, я побував у всіх районах області і, як не дивно, достатньо легко сформував групи людей, які разом зі мною та іншими моїми однодумцями почали розвивати кампанію за Ющенка, будувати штабну роботу. З весни 2004 року почались ускладнення в ході реалізації заходів, пов’язані з використанням нашими опонентами адмінресурсу. Слід віддати належне тим, хто не піддався тиску і витримав випробування, відстоявши наші ідеї та ідеологію. Найзапеклішим періодом були кілька місяців перед голосуванням, коли у мої обов’язки входила координація та навчання членів виборчих комісій. Через наші навчальні семінари загалом пройшло близько трьох тисяч людей, які отримали знання із виборчого законодавства та інформацію про механізми перешкоджання фальсифікаціям. Під час третього туру виборів, рішенням керівництва, я був відправлений керівником делегації для координації голосування в Донецькій області. Мене вразила величезна різниця у ставленні донеччан до представників „Нашої України”, порівняно з першим туром. У третьому турі виборів до нас ставилися як до серйозної політичної сили. Центр, я маю на увазі Кіровоградщину, значно відрізняється від інших регіонів тим, що знаходиться на периферії, точніше сказати, на роздоріжжі, у кіровоградців надто швидко змінюється прихильність від одного кандидата до іншого, їм не вистачає рішучості взяти участь у змінах, народ звик іти за лідером, відмовляючись від позиції уникнення вождизму.

У свою чергу, щоб якось змінити подібну ситуацію, я і мої колеги різними способами і сьогодні продовжуємо через дискусії, заклики та гасла донести основну думку до народу: не запитуйте, що для вас зробила Україна, а подумайте, що для неї зробили ви.

Хоч у першому турі цьогорічних президентських виборів я голосував за Віктора Ющенка, у процесі його керівництва державою, як і багато інших його виборців, я став розчаровуватись. Мені на 90% імпонує ідеологічний бік його дій і на 90% я не підтримую його бездіяльність. У першу чергу це стосується державного управління, коли з 2006 року у дію вступила реформа і в країні почався безлад. Ющенкові завадила його толерантність і надмірна відданість своїм обіцянкам, в першу чергу кадровим. Маємо приклад ідеалізації лідера, що потягнув за собою результат – повне розчарування. Те саме чекає прихильників Віктора Януковича, те саме стосується і фанатів Юлії Тимошенко. Адже будь-який лідер, що перемагає на хвилі загальної ідеалізації, дуже швидко втрачає свої позиції тоді, коли починаються реальні дії і буденність. Пригадується чудове поняття – консенсус, якого так довго не можуть досягнути кандидати, відтак наслідком безальтернативного вибору є поділ України на два окремих політичних табори. Я не звинувачую Ющенка, Тимошенко, Януковича, я звинувачую їхню несхильність до компромісу.

– Нашим читачам буде цікаво дізнатись про ідеологію Єдиного Центру.

Насправді в ідеологію єдиноцентризму включене таке основне положення, в якому йдеться про залежність розвиненої особистості від розвиненої держави і навпаки. Кожен повинен виходити з позиції „для себе” і „для кожного”, і в той же час важливо правильно зрозуміти ці слова: не треба в усьому сподіватися на державу, люди мають дбати про себе самі, тоді коли держава має створювати умови і правила гри: кожен громадянин зможе реалізувати свої права, не буде випадків ігнорування цих прав, а найголовніше – має зникнути практика працевлаштування без трудової книжки, адже більшої неповаги до людини годі й придумати. Не подбавши про себе, ти не подбаєш про родину, а без міцної родини немає міцної держави – ось у чому ідеологія Єдиного Центру. Лише спільною працею ми досягнемо результату.

– На початку року Україна обирала Президента, однак громадськості була цікава позиція Єдиного Центру щодо кандидатів та лідерів виборчих перегонів. Чи задоволені Ви результатами виборів?

Результатами виборів я не задоволений, але не був би задоволеним і в разі перемоги Юлії Тимошенко. Згодний із тезою Ющенка, Яценюка, Тігіпка, які говорили про те, що в нас просто не було вибору.

Нині маємо наївного виборця, який вірить обіцянкам влади. Це фактор, що примушує занепокоїтись: поки люди не почнуть брати на себе відповідальність за свій вибір, доти їх і будуть розцінювати як електоральну масу (в негативному, принизливому значенні).

У другому турі я вирішив не підтримувати жодного кандидата в Президенти. І це рішення обґрунтоване.

Перед президентськими виборами центральне керівництво нашої партії письмово звернулося до кожного члена Єдиного Центру з проханням дати відповідь на питання, чи варто надавати комусь із кандидатів офіційну нашу підтримку.

За результатами відповідей, розподіл прихильності був однаковим: по 30% респондентів надали перевагу Вікторові Ющенкові та Вікторові Януковичу, 27% – Юлії Тимошенко. За таких умов офіційно виявляти прихильність на боці якогось конкретного кандидата ми не мали морального права. Більше того, ми звернулися до всіх членів партії із застереженням враховувати відповідальність перед виборцями, проводячи агітаційну роботу.

Я сподіваюсь, що Янукович під час свого президентства буде хоча б не гіршим за Леоніда Кучму. Думаю, що вся демагогічна політика Партії регіонів у передвиборчий період була зумовлена опозиційним статусом Віктора Януковича, зараз же він буде діяти у статусі Президента великої європейської країни. Мене й потішив результат візиту чинного Президента до Брюсселя, і засмутили відвідини Москви.

– Обласна рада надала ДП „СхідГЗК” дозвіл на здійснення видобутку сировини під житловими кварталами Кіровограда. Якою була Ваша позиція з цього приводу?

Наша фракція в обласній раді повністю підтримала ідею підписання угоди з шахтою. Інше питання: наскільки якісно була сформульована угода. Слід враховувати один нюанс: у разі ненадання нами згоди на здійснення робіт це видобуток не зупинило б. Треба зважати на те, що мова йде про державне підприємство, навіть більше, про державні стратегічні інтереси. В таких випадках Міністерство видає дозвіл на проведення розвідувальних робіт і на підставі цього дозволу шахта могла б працювати так само, але б ми не отримали жодної користі. До речі, відтепер усі питання щодо кар’єрів та родовищ вирішуються у контексті підписання соціальної угоди, що є досить позитивним.

– Як Ви вважаєте, чи може центральна влада зі свого боку, а місцева – зі свого одночасно припинити діяльність шахти на території міста?

Не може, адже шахта буде діяти доти, доки не запрацює на повну потужність Новокостянтинівське родовище. В іншому випадку держава залишиться без урану.

– Як Ви вважаєте, чим закінчиться резонансна справа про вбивство у Голованіському лісі? Яка доля очікує лісовий масив, що був наданий обласною радою В. Лозінському і щодо якого був протест прокуратури? 

Мені б дуже хотілося, щоб ця справа закінчилась відповідальністю винного. Те, що Лозінський добровільно здався правоохоронним органам, свідчить про можливість логічної завершеності. Він сподівався на перемогу того кандидата у Президенти, по списках політичної сили якого пройшов до Верховної Ради України. Якби вона перемогла, справу швидше за усе, закрили б під якимсь приводом.

За деякими даними Лозинський є наближеною особою до кіл СДПУ (о), а, як відомо, останні перебувають у конфлікті з Партією регіонів. Тож, припускаю таке: він здався з метою врятувати собі життя. Сподіваюся він не врятується від правосуддя. Якщо не по темі цього страшного вбивства, то по іншім епізодам, але відповідальність він має понести.

На момент винесення рішення обласної ради щодо лісового масиву, в обласної прокуратури не було жодного протесту проти з цього. Обласну раду зробили цапом-відбувайлом. А де ж була прокуратура, яка повинна була реагувати миттєво? Тоді вона не вбачала жодного порушення! Я не визнаю жодних протиправних дій з боку обласної ради. Оскільки попередній аналіз прокуратурою проектів рішень та і саме прийняте рішення не викликало ніяких сумнівів у правоохоронців на той момент.

– За деякими даними наступного тижня буде здійснено низку призначень до обласних державних адміністрацій, у тому числі і Кіровоградщина може отримати нового чи не зовсім нового губернатора. Як Ви вважаєте, хто займе цю посаду? 

Гадати – невдячна справа. Сьогодні побутує думка, що на посаду голови ОДА є кілька претендентів: Сергій Ларін, Ігор Шаров, Юрій Литвин, Степан Цапюк та Василь Моцний.

За логікою, можна сказати, що найбільш реальні кандидатури – Ларіна та Шарова. Але, як на мене, у першого немає досвіду управління регіоном, а другому, будучи народним депутатом кількох скликань, думаю не надто цікавою є посада голови обладміністрації.

Що стосується інших, то шанси у них приблизно однакові. Єдине, зазначу, що серед цих людей найбільш комфортною дана посада була б для Моцного. Він добре володіє ситуацією в регіоні, знає специфіку області.

– Яке ваше особисте ставлення до скасування постанови Верховної Ради щодо призначення місцевих виборів?

Рішення щодо скасування виборів інакше як маразматичним назвати не можу. Проблема помилки у термінах повноважень існує, але навіщо призначати, а потім скасовувати вибори?! Інше питання – необхідно вирівняти терміни повноважень. На даний час треба було б навесні провести, як мінімум, вибори міських голів, а нехай вже через рік – вибори до рад. У березні цього року закінчились повноваження сільських, селищних та міських голів, їх обов’язки мають виконувати секретарі. Лише у такому випадку всі рішення будуть законними та правомірними. Але без виправлення помилки під час наступних виборів буде та ж сама біда. Я з обережністю очікую іншого – нам можуть запропонувати зміни до Конституції для виправлення термінів повноважень, а за одне під цим приводом і протягти зміни до інших статей Основного Закону.

– Ігор Кріль – Лідер партії Єдиний Центр – нещодавно висловився за впровадження на місцевих виборах відкритих списків та двотурової системи виборів міських голів. Яка Ваша особиста думка щодо цих та інших новацій до системи місцевих виборів?

Я абсолютно підтримую систему відкритих списків, хоча цією темою сьогодні спекулюють всі, кому не ліньки. У той же час я категорично не підтримую проект фракції БЮТу, згідно з яким вибори за відкритими списками нагадують нісенітницю, це нічим іншим, як провокацією назвати не можна. Єдиний Центр давно запропонував проект, за яким люди матимуть можливість голосувати за конкретного кандидата, але висувається цей кандидат виключно партією. Таким чином ЦВК зводить у суму голоси всіх кандидатів, визначається відсоток набраний партією. І головне! ЦВК, а не керівництво партії, визначає місце, відповідно до долі кожного в сумі голосів, кандидатів в списку партії по проходженню до Верховної Ради. Більшості партій цей варіант не сподобався. Звісна річ, керівництво партій проти таких пропозицій, оскільки значна частина наших парламентарів звичайні підконтрольні кнопкодави. Зараз фракція Партії регіонів пропонує мажоритарну систему виборів, але, як на мене – це величезна помилка, це, по суті, великий крок назад у політичному розвитку країни.

– Від кіровоградців неодноразово доводилось чути, що в нашому місті окрім загальнодержавної проблеми «немає з кого обирати Президента» додається місцева «немає з кого обирати міського голову». Що Ви думаєте з цього приводу та чи може Ваша партійна організація запропонувати кіровоградцям свою кандидатуру на головне крісло міста? Чи не задумувались ви особисто над тим, щоб балотуватись на цю посаду?

Навіть не виникало думки, щоби балотуватися у міські голови. Але Єдиний Центр міг би запропонувати, чи підтримати конкретного кандидата. Ще до того як Верховна Рада скасувала вибори, до нас за підтримкою зверталися відомі у місті особистості, котрі бачать себе потенційними кандидатами. З одним із них ми досягли домовленостей і визначили формат спільної участі у виборах до міської ради.

– Громадськість ще не встигла забути образ Віктора Балоги як сірого кардинала української політики, особистість, яка стараннями опонентів фактично була демонізована, у той же час загальновідомо, що він є головним ідеологом партії Єдиний Центр. Чи знайомі Ви з ним особисто і що можете сказати про нього як про людину? 

Особисто з Балогою я знайомий і можу сказати, що це досить виважена у прийнятті рішень особистість. Щодо Віктора Івановича, як головного ідеолога Єдиного Центру – я б назвав його скоріше мозковим центром партії. Але одразу зауважу, що Віктор Іванович не нав’язує своєї позиції у прийнятті тих чи інших партійних рішень, він, а це найголовніше, дає волю в реалізації завдань. У той же час він жорстко контролює результат.

А от ідеологом партії я б назвав Ігоря Кріля. Його книга „Українська мрія” свого часу викликала справжній шквал емоцій, в хорошому сенсі. У цій книзі окремим розділом обговорюється поняття „егрегор” – так американські вчені умовно назвали місце на землі, де накопичується світовий досвід, що складається із досвіду поколінь, але не просто накопичується, а потім поширюється на людство. Раджу й іншим почитати, дуже цікаво і доступно написано.

– Від літератури до кіно один крок. Який останній український фільм Ви дивились на великому екрані?

Не можу пригадати не те що українського фільму, а й що дивився останнім часом. Син просить сходити в кіно, але не думаю, що насильство і жорстокість, які переважають зараз у касових фільмах, можуть чимось мене зацікавити. Але, як тільки у кінотеатрі буде показ цікавого і доброго мультфільму, ми всією родиною обов’язково на нього підемо. Взагалі, я дуже люблю мультики.

– Зараз тільки ліниві не говорять про громадські слухання щодо перейменування Кіровограда. Яку б назву ви обрали серед запропонованих?

Однозначно не варто залишати існуючу назву. Це неприродна і чужа назва, а такі назви завжди змінюються, залежно від віянь політиків, це доводить історія. З усіх варіантів, мабуть-таки, більш обґрунтованої за Єлисаветград я не бачу. Повернення історичної назви дасть змогу розвивати туристичну привабливість міста. У нас одна з небагатьох збережених земляних фортець в Європі. Це унікальне інженерне творіння тих часів. Сподіваюся, що з новою-старою назвою обласний центр набуде нової енергетики і нас нарешті перестануть називати депресивним містом.

– Що може стати сьогодні для сучасного українця приводом для оптимізму?

У 90-их роках в Україні популярності набув анекдот наступного змісту: у діда Івана якось запитали: „Коли вам краще жилося: при Царській Росії, під час революцій чи в період Перебудови?” Дід подумав і відповів: „Найкраще жилося у період із 1917 по 1924 роки”. – „А чому?” – „Бо я був молодим…”. Таким чином, почуття щастя і нещастя, добра і горя є відносним у світі.

Наостанок хочу побажати читачам „CITY Кіровоград” забути твердження, що від нас нічого не залежить і вірити, що рано, чи пізно все буде добре. Але це добре ніхто крім самих нас не зробить.
 

Інна Тільнова CITY Кіровоград

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"